П`ятниця
19.04.2024
12:58

Сайт - портфоліо Петік Ю.О.

Я, Петік Юлія Олександрівна.

Педагогічне ессе:

У мене найкраща в світі професія-Учитель, найвідповідальніша професія-Творець. Я не люблю слово «педагог», тому що у мене одразу виникає асоціація – кандидат наук, людина, яка працює тільки з теорією.
І з гордістю можу сказати: я – вчителька.  
І пишаюся цим. Кожен, хто любить свою професію, вважає її найцікавішою, найпривабливішою, найкращою, найшляхетнішою у всьому світі.  Саме завдяки цій професії я росту сама, набираюся мудрості, вчуся терпінню і відчуваю себе абсолютно щасливою людиною. А я переконана: немає у світі професії найважливішої і найвиснажливішої, найрадіснішої і найнеобхіднішої людям, ніж наша вчительська. Адже бути вчителем – це природна якість. Недаремно, кажуть: вчителем не стають, а народжуються. Що дає мені натхнення щодня з радістю йти на роботу, до школи? Що дає сили не опускати руки у випадку професійних невдач, а вірити, сподіватися і любити обраний шлях? Мабуть, це все ж таки підтримка і спілкування – з нашими
маленькими учнями (які нас постійно вчать), з колегами. Це так здорово, коли йдеш на роботу не працювати, а просто продовжувати жити (хоча все наше  життя - це 
постійна  робота над собою). Я працюю в школі, в якій це робити легко. По-перше, школа працює в режимі повного дня. Це дає можливість дітям спілкуватися один з одним і з дорослими цілий день (не тільки на уроках, але і після). Адже просте людське спілкування це важливий чинник для пізнання і творіння самого себе. По-друге, в нашій школі працюють чудові люди (а це не тільки вчителі), у яких можна чогось повчитися або хоча б захопитися їх вміннями та життєвими досягненнями. Це і двірники, які з любов'ю облагороджують двір школи, доглядають за клумбами. З ними охоче спілкуються зацікавлені діти, допомагають їм. Це і кухарі. Деякі діти вже цікавляться, як і з чого приготовано ту чи іншу страву ...

Але найважливіше, де можуть пізнати і відкрити себе наші діти - це на гуртках, яких у нас в школі великий вибір. Багато дітей, не знаючи самі того, відкривають у собі нові таланти і здібності. У  класі майже всі  хлопці захопилися спортом (боротьба), а дівчата із задоволенням відвідують гімнастику.  Багато захопилися танцями. Кожна дитина знаходиться в цікавому процесі пошуку і плекання свого дару. Хочеться відзначити, що важливу роль у становленні особистості відіграє нетрадиційна методика ведення уроків, де вчитель заздалегідь не може програмувати відповіді учнів, а чекає від них оригінального підходу до вирішення тієї чи іншої проблеми, яка ставиться на початку уроку або вчителем, або учнями. Діти вільно мислять, міркують, сперечаються, не боячись помилок, тому що страх помилитися обмежує свободу думки, гальмує пошук, вимагає від людини шаблонного мислення (треба сказати правильно, щоб сподобалося вчителю ...). Учитель на таких творчих уроках  стає не інформатором, а учасником. Мені особисто близький такий підхід до ведення уроків, коли урок перетворюється на спільний пошук, де у творчому спілкуванні кожен (і я теж) відкриває для себе щось нове. Де неможливо закінчити урок, поставивши крапку у вирішенні проблеми. Хочеться шукати і працювати далі. Так, в кінці уроку, разом з підсумком уроку діти пропонують творчі або пошукові роботи. Проектна діяльність, це ще один з найважливіших факторів, що допомагають відшукати в собі ті чарівні зернятка обдарувань і потім культивувати ґрунт для "вирощування" себе, як особистості. Ще раз хочеться нагадати, що кожен з дітей - садівник сам своєї "квітки".
Я, як вчитель, не маю права грубо втручатися в цей ювелірний процес. Якщо моїм дітям потрібна моя допомога, якщо вони самі приходять до мене і просять поради-тоді я знаю - я на своєму місці ... Мені не хочеться бути в цьому  "саду" найяскравішою і зухвалою квіткою, мені не соромно скажи: «Я це не знаю, знайду відповідь на це питання  і розповім».  Я хочу рости разом з моїми дітьми, милуватися прекрасним цвітінням кожного паростка, складаючи єдину гармонію квітучого саду ...
А зараз я пізнала радість материнства, і мій синочок мене надихає на пізнання, постійний пошук ще більше. Учителя впізнаєш одразу. Напевне, ви і самі неодноразово в цьому пересвідчувалися, коли випадкові попутники безпомилково «вгадували» нашу професійну приналежність. Безперечно, щось є «таке» в поставі, рухах, голосі.... проте найсуттєвіше і найвиразніше проявляється згодом. На мою думку, учитель вирізняється не лише особливим сприйняттям професійних і життєвих ситуацій як навчальних, готовністю вчитися будь – коли і будь – де, а й щасливим умінням отримувати радість учнівства (задоволення від процесу навчання). І, мабуть, справжнє виховання полягає у тому, щоб поділитися цією радістю з учнями, об’єднавши зусилля у спільній праці – пізнанні. Кожен день, готуючись до роботи, я думаю, як через ці уроки навчити дітей шукати, творити, прагнути самому виправити свої помилки, як ростити себе, як навчати себе, стаючи на позицію учня. Йдучи до дітей, нам, вчителям, треба пам'ятати, що якщо ми не маємо дара любити будь-яку дитину, розуміти її, чути ..., то ніякі новітні технології і методики не коштують своїх зусиль. І лише тоді, коли наші душі (душі дорослих і дітей) знаходяться в одному вимірі, діти самі підкажуть, як з ними працювати.
 Участь у професійних спільнотах
Назва:
Батьківський всеобуч. Матеріали для роботи з батьками учнів 1-4 класів. Частина І.
Автор: Вовчук І. С., Петік Ю. О.
Видавництво: ВГ «Основа»
Мова: українська
Сторінок: 128
Формат: А5
Код: 30ПШК311










Назва: Батьківський всеобуч. Матеріали для роботи з батьками учнів 1-4 класів. Частина ІІ.
Автор: Вовчук І. С. Петік Ю.О.
Видавництво: ВГ «Основа»
Мова: українська
Сторінок: 128
Формат: А5
Код: 30ПШК411

Застолби никнейм!